Інтрамедулярний цвях InterTAN

Міжвертлюжні переломи стегна є поширеними та руйнівними травмами, особливо для людей похилого віку. Вертельні переломи (ВП) є другими за поширеністю переломами проксимального відділу стегнової кістки після переломів шийки стегнової кістки та є основними джерелами захворюваності та смертності у сучасному старіючому населенні.

За оцінками, до 2050 року щорічна кількість переломів стегна у світі перевищить 6,3 мільйона через старіння населення в багатьох західних країнах. Тільки в США кількість переломів стегна, за оцінками, зросте з приблизно 320 000 на рік до 580 000 до 2040 року. Цей зростаючий попит створює значну напругу для системи охорони здоров'я з точки зору персоналу та ресурсів, необхідних для лікування цих пацієнтів. У США витрати на охорону здоров'я при переломах стегна оцінюються в понад 10 мільярдів доларів на рік, тоді як вплив на систему охорони здоров'я Великобританії оцінюється в 2 мільярди доларів на рік. Ці витрати зумовлені не лише витратами на гостру хірургічну процедуру, але й на післягостру допомогу, включаючи реабілітацію. Хоча хірургічне втручання при переломі стегна є високоефективним, пацієнти, ймовірно, відчуватимуть значну захворюваність з точки зору болю, дискомфорту та обмеженої рухливості під час одужання, і в багатьох випадках навряд чи досягнуть рівня функціональності, який був до перелому. Дослідження також показують, що існує зв'язок між переломом стегна та підвищеним рівнем смертності, причому спостерігається на 30% більше смертей, ніж у популяціях відповідного віку з переломом стегна та без нього. Однак слід бути обережними при інтерпретації таких даних, оскільки люди, які перенесли перелом стегна, можуть бути за своєю природою більш крихкими та схильними до погіршення здоров'я.

У всьому світі частота переломів проксимального відділу стегнової кістки зростає через демографічний перехід, що призводить до збільшення тривалості життя.

Хірургічне лікування є оптимальною стратегією лікування міжвертлюжних переломів, оскільки воно дозволяє ранню реабілітацію та функціональне відновлення.

Щоб зменшити ускладнення тривалої іммобілізації, своєчасні оперативні втручання, що забезпечують надійну стабілізацію перелому та ранню мобілізацію пацієнтів, стали кращим рішенням для лікування цих переломів. Колись внутрішня фіксація за допомогою динамічного гвинта кульшового суглоба (ДГС) була одним з найпервинніших варіантів, але вона працює менш ефективно з відносно вищою частотою невдач внутрішньої фіксації при нестабільній ТФ. Крім того, ця хірургічна процедура може призвести до значної крововтрати, пошкодження м’яких тканин та погіршення існуючих супутніх захворювань у пацієнтів похилого віку. Тому пристрої для інтрамедулярної фіксації стали більш популярними завдяки біомеханічним перевагам у лікуванні нестабільної ТФ порівняно з внутрішньою фіксацією ДГС.

Інтертан-цвях, що використовує 2 цефалоцервікальні гвинти в інтегрованому механізмі, демонструє підвищену стабільність та стійкість до інтраопераційної та післяопераційної ротації головки стегнової кістки порівняно з традиційною системою інтрамедулярного фіксації. Біомеханічне дослідження показало, що Інтертан-цвях має більше біомеханічних переваг для внутрішньої фіксації нестабільних переломів порівняно з традиційною системою інтрамедулярного фіксації Інтертан-цвях. Деякі дослідження повідомляли, що хірургічна процедура мала хороший клінічний результат та низьку кількість ускладнень. Біомеханічне дослідження Нюхтерна та ін. показало, що Інтертан-цвях досягає більшої стабільності з більшою відстанню від верхівки кінчика та витримує вищі навантаження.